Як підібрати спосіб кріплення терасної дошки: корисні рекомендації

Спосіб кріплення – один з важливих чинників при виборі матеріалу для настилу. Існує як не обладнана шипами та пазами терасна дошка, ціна якої зазвичай більш доступна, так і дошка з інтегрованою системою кріплення. Саме від наявності пазів залежить вибір оптимального способу фіксації. Коли пазів немає, застосовуються такі методи кріплення:

• кріплення саморізами безпосередньо в дошку;
• шипові кріплення, що забезпечують більш надійну фіксацію;
• замкові кляймери, які дозволяють швидко і міцно закріпити матеріал.

Хоча можливо виконати прорізання пазів фрезером, це потребує додаткових витрат часу та коштів. Тому для невеликих площ доцільніше обрати один із відкритих способів кріплення, що є більш економічним та простим у виконанні.

Якщо ж терасна дошка оснащена пазами, то рекомендовано використовувати приховані кріплення – кліпси або кляймери з «крилами». Вони вставляються безпосередньо в паз і фіксуються саморізом до лаги, що забезпечує надійне та естетичне кріплення без видимих елементів на поверхні настилу.

Таким чином, вибір способу кріплення залежить від конструктивних особливостей терасної дошки та розмірів покриття, що дозволяє оптимізувати витрати та забезпечити довговічність і надійність настилу.

Кріплення для натурального дерева та ДПК

Для натурального дерева важливо враховувати породу. Хвойні (сосна, модрина) чутливі до перепадів вологості та температури, тому для них краще використовувати затискні кріплення, які компенсують зрушення. А натуральна деревина дуба, вільхи або берези містять дубильні речовини, що роз’їдають звичайну сталь – тут потрібні саморізи з нержавіючої сталі. При неправильному виборі саморізів дошка може розтріскуватися, тому до їх підбору слід поставитися з належною відповідальністю.

Такі ж вимоги й до прихованих затискачів: якщо вони металеві, то тільки з корозійностійкої сталі. Це особливо важливо, коли підлогове покриття вкладається біля води – наприклад, на морському узбережжі або біля озера, де звичайні кріпильні деталі швидко іржавіють.

Для ДПК (деревно-полімерного композиту) підхід інший. На відміну від деревини, такий матеріал розширюється не лише в ширину, але і в довжину – інколи до 4 мм на метр. Щоб запобігти деформації, планки довжиною понад 1,5 м краще не використовувати, а між ними залишати щілини до 6 мм. Кріплення теж підбирається з урахуванням складу ДПК: поліетиленові композити допускають відкрите закручування саморізів, а ось ПВХ і поліпропіленові є досить крихкими − при надто жорсткому кріпленні вони тріскаються або розхитуються. Оптимальний варіант − спеціальні кляймери з термокомпенсаторами, які дозволяють настилу «дихати» при нагріванні та охолодженні.

Три підходи, які застосовуються для укладання терасної дошки

Найпростіший економічний варіант – пряма фіксація дошки до лагів через лицьову поверхню. Цей метод не потребує спеціального інструменту або додаткових деталей, що робить його популярним для бюджетних проєктів. Знадобиться лише шурупокрут і саморізи із захисним покриттям. Після закручування капелюшки можна замаскувати декоративними заглушками, підібраними в колір деревини. Однак такий спосіб не підходить для сучасних композитних матеріалів і ПВХ-дощок. Основним недоліком є видимі місця кріплень і більш трудомісткий процес монтажу порівняно з прихованими методами.

Професійний і універсальний варіант − застосування спеціалізованих кріпильних елементів: кліпс, кляймерів або замкових систем. Ці рішення розроблені спеціально для різних типів терасових покриттів і враховують те, як себе поводить терасна дошка з того чи іншого матеріалу при експлуатації.

Пазові системи типу «краб» ідеальні для плашок з готовими пазами, шипові кріплення підходять для масивних порід деревини, а замкові механізми на зразок «змійки» забезпечують надійнішу фіксацію з урахуванням температурного розширення. Такі системи дають змогу отримувати ідеально рівну поверхню без видимих кріплень, але необхідно ретельно підбирати елементи до конкретного типу настилу.

Вибір правильного способу кріплення є ключовим фактором для забезпечення надійності, довговічності та візуальної краси терасної дошки. Особливості матеріалу, його конструкція та умови експлуатації визначають оптимальні методи фіксації − від простого монтажу саморізами до складних пазових систем із прихованими кріпленнями. Врахування цих нюансів дозволяє не лише уникнути пошкоджень, а й продовжити термін служби настилу, зберігаючи при цьому привабливий зовнішній вигляд.